Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 Стаття 1. Визначення основних термінів

 У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

 1.1. страхувальники – юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

 1.2. страховики – страхові організації, що мають право на здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України “Про страхування” ( 85/96-ВР );

 1.3. потерпілі – юридичні та фізичні особи, життю, здоров’ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;{ Пункт 1.3 статті 1 в редакції Закону № 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

 1.4. особи, відповідальність яких застрахована, – страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;{ Пункт 1.4 статті 1 в редакції Законів № 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011, № 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

 1.5. наземні транспортні засоби (далі – транспортні засоби) – це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України (далі – відповідні підрозділи МВС України) та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. {Абзац перший пункту 1.5 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

 У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу; { Пункт 1.5 статті 1 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

 1.6. власники транспортних засобів – юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;{ Пункт 1.6 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011 }

 1.7. забезпечений транспортний засіб – транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована;{ Пункт 1.7 статті 1 в редакції Закону № 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

 1.8. страховий поліс – єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору;{ Пункт 1.8 статті 1 в редакції Закону № 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

 1.9. бонус-малус – коригуючий коефіцієнт, за допомогою якого страховик коригує страхову премію залежно від того, чи були страхові випадки по відношенню до об’єкта страхування у певному проміжку часу;{ Пункт 1.9 статті 1 в редакції Закону № 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012}

 1.10. Уповноважений орган – національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг; { Пункт 1.10 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }

 1.11. страховий сертифікат “Зелена картка” – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах – членах міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка”, які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті;1.12. дорожньо-транспортна пригода – подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.{ Статтю 1 доповнено пунктом 1.12 згідно із Законом № 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

 Стаття 2. Законодавство про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

 2.1. Відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Цивільним кодексом України ( 435-15 ), Законом України “Про страхування” ( 85/96-ВР ), цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.{ Пункт 2.1 статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

 2.2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то на території України застосовуються правила міжнародного договору.

 Стаття 3. Мета здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності

Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

 Стаття 4. Суб’єкти обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності

 Суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБУ), потерпілі.{ Стаття 4 в редакції Закону № 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

 Стаття 5. Об’єкт обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності та умови відшкодування шкоди

 Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.